Протягом багатьох десятиліть при лікуванні непухлинних захворювань успішно використовують рентгенотерапію, вона застосовується як у самостійному вигляді, так і в поєднанні з іншими методами (хірургічним, медикаментозною, фізіотерапевтичною, лазерною терапією та ін.) та дистанційна g-терапія.
До переваг методу відносяться простота використання і можливість застосування у переважної більшості хворих в амбулаторних умовах, що забезпечує його економічність. До опромінення вдаються за відсутності позитивного ефекту з інших лікувальних заходів.
Основним контингентом хворих є люди старші
50 років, які перебувають поза репродуктивного віку. Через вік хворих та наявність супутніх захворювань, що перешкоджають проведенню фізіолікування, рентгенотерапія часто є єдино можливим методом лікування, оскільки навіть перенесені хворим на інфаркт міокарда та динамічне порушення мозкового кровообігу не є протипоказаннями до її проведення.
Основною методикою опромінення при непухлинних захворюваннях є безпосередній вплив на патологічно змінені органи та тканини. Інші варіанти променевого впливу можуть застосовуватися лише як виняток. Променева терапія повинна проводитися з використанням максимально щадних способів опромінення, при яких поглинені в патологічному осередку дози максимальні, а життєво важливі органи, а також здорові тканини, що оточують патологічне вогнище, захищені від дії ІІ.
Ефективність променевої терапії непухлинних захворювань пояснюється такими радіаційними ефектами:
– протизапальний;
– аналгезуючий;
– десенсибілізуючий;
– антиспастичний;
– антисекреторний.
Існують два види рентгенотерапії: близькодистанційна та дальнодистанційна. При близькодистанційній рентгенотерапії використовують анодне напруження до 100 кВ, при дальньодистанційній – до 250 кВ.
При поверхневій патології доцільно використовувати “м’яке” рентгенівське випромінювання (напруга 40-50 кВ), при локалізації процесу в товщі м’яких тканин (3-5 см від поверхні шкіри) використовують випромінювання при напрузі 140-150 кВ. При запальних вогнищах, що розташовані поблизу кістки, слід користуватися “жорстким” випромінюванням 200-230 кВ.
Протипоказання до ЛТ непухлинних захворювань
Абсолютні протипоказання:
- загальний тяжкий стан хворого з різким ослабленням імунітету;
- тяжкі супутні захворювання серцево-судинної, дихальної системи, печінки, нирок у стадії декомпенсації;
- лейкопенія (< 3200 в 1 мм3), тромбоцитопенія (<
- променева хвороба та променеві ушкодження в анамнезі;
- туберкульоз;
- психічні захворювання із втратою орієнтації у часі та просторі.
Відносні протипоказання:
- гострі септичні та інфекційні захворювання;
- виражені запальні зміни в зоні опромінення, викликані різними фізичними та хімічними агентами, у тому числі фізіопроцедурами;
- вагітність та дитячий вік.
Показання до ЛТ непухлинних захворювань
- Запальні, у тому числі гнійні захворювання хірургічного профілю (фурункули обличчя та шиї, області шкірних складок, карбункули, абсцеси, флегмони, гідраденіти, панариції та ін.)
- Дегенеративно-дистрофічні захворювання кістково-суглобового апарату (деформуючі артрози, спондилоартрози, плечолопаткові періартрити, остеохондрози, п’яткові та ліктьові бурсити, ревматоїдний артрит та ін.).
- Запальні та деякі гіперпластичні захворювання нервової системи (неврити, невралгії, плексити, гангліоніти, постампутаційний больовий синдром та ін.).
- Дерматологія (хронічні дерматози, свербіж шкіри, келоїдні рубці, омозолелості, контрактура Дюпюїтрена та ін.).
- Офтальмологія (кератити, набряковий екзофтальм та ін.).
