Рак молочної залози, рання діагностика та лікування.

Збереження репродуктивного здоров’я нації є невід’ємною частиною демографічної політики України, тому організація заходів, спрямованих на поліпшення профілактики, діагностики та лікування жінок, хворих на рак репродуктивних органів, залишається актуальною проблемою, яка потребує вирішення на державному рівні.

Статистичні дані свідчать про неухильний ріст захворюваності на РМЗ за останні 20 років без тенденції до стабілізації показників. Щорічно у світі реєструється понад 1 млн нових випадків цього захворювання. В Україні 2012 рік показник захворюваності на РМЗ  досягнув 67,1 випадків на 100 тис. жіночого населення,в 2013 р. -67,9 випадків, 2014 р.- 58,7. Обласний показник захворюваності на РМЗ у 2012 році склав 71,5 випадків на 100 тис. жіночого населення,у 2013 р.-67,8 випадків, 2014р.- 77,0 випадків. Якщо в 1985 році захворюваність на РМЗ в Україні становила 27,0 на 100 тис. жіночого нас., то в 2013 році вона збільшилась до 67,9, тобто за 30 років захворюваність зросла у 2,5 рази. У структурі онкологічної захворюваності жіночого населення України захворюваність на РМЗ у 2012 р. займала перше місце і становила 19 %. В нашій країні щороку виявляється понад 15 тис. хворих на РМЗ і щороку близько 7,5 тис жінок помирає від цієї онкопатології.

Дієвим шляхом поліпшення стану виявлення злоякісних новоутворень молочної залози може стати впровадження ефективних програм профілактики та ранньої діагностики. Програма профілактики і ранньої діагностики РМЗ має два основних напрямки: первинна профілактика (етіопатогенетична) і вторинна, яка полягає в діагностиці і лікуванні передракових захворювань.

Рання діагностика РМЗ можлива за умов виконання наступних програм:

 • Самообстеження

 • Лікарських профілактичних оглядів, спостережень і лікування передпухлинної патології

 • Скринінгових обстежень і мамографічних досліджень

Відомо, що у 80–90% випадків захворювання виявляють саміхворі, у 15–18% — лікар при профілактичному огляді, під час мамографічногоскринінгу — у 4–6% обстежених .

Грудна залоза являється доступною для самообстеження. Потрібно знати методику його проведення. В Фінляндії обстеженню молочних залоз навчають дівчат ще в школі.

Самообстеження молочних залоз (СМЗ) — проста процедура, котра не займає багато часу і за допомогою якої кожна жінка має спосіб продовжити своє життя. Ця проста процедура не вимагає спеціальних навиків і може бути включена у ранковий та вечірній туалет. СМЗ допомагає жінці відчути та впізнати свої груди, рано помічати найменші відхилення в їх структурі та функції.

Головне правило СМЗ — регулярність. СМЗ потрібно проводити раз на місяць через 7—10 днів після початку менструації. Якщо менструації вже закінчилися, СМЗ проводиться також раз у місяць (краще вибрати якийсь один день, наприклад, перше число кожного місяця).

Якщо жінка виявила ущільнення, або інші зміни в молочних залозах вона повинна негайно звернутись до лікаря за місцем проживання або в поліклініку Сумського обласного онкологічного диспансера. Слід відмітити що в дев’яти випадках із десяти виявлені зміни не є злоякісними, проте це може визначити лише спеціаліст .Самообстеження не може замінити регулярного відвідування лікарів жіночих оглядових кабінетів які функціонують у всіх поліклінічних відділеннях лікувальних закладів.

          Лікарські профілактичні огляди базуються на клінічних даних (огляд; пальпація) і даних додаткових методів обстеження: рентгенологічного, морфологічного і ультразвукового.

         При огляді необхідно звертати увагу на симетричність, розміри і форму молочних залоз, стан соска і ареоли. Наявність патологічних утворень і деформацій, а також гіперемії, пігментації та інших змін на шкірі. Після поверхневої пальпації переходять до глибокої бімануальної пальпації молочних залоз. При цьому отримують дані про форму, розміри, консистенцію, поверхню пухлини, і її відношення до оточуючих тканин, рухомість. Заключним станом фізикального обстеження є огляд і пальпація пахвових, підключичних  і надключичних лімфатичних вузлів.

На жаль, охоплення жінок профілактичними оглядами не перевищує 15-17 %. Особливо це стосується певних вікових груп жінок. Ризик виникнення РМЗ збільшується з віком. Якщо у віці менше 30 років РМЗ зустрічається у 0,3-0,4 % випадків, то пік захворюваності припадає на вікову групу понад 50 років (70-80 %).

Скринінг раку молочних залоз – метод виявлення ранніх форм пухлин молочних залоз при масових обстеженнях здорових жінок. На сьогоднішній день стандартом при здійсненні програм скринінгу на РМЗ є мамографія і лікарський огляд молочних залоз. Ці методи взаємно доповнюють один одного. Така програма, що має назву «Онкологія», діє і в Україні. Завдяки впровадженню мамографічних скринінгових програм в економічно розвинутих країнах Європи і Північної Америки відзначений значний ріст діагностики РМЗ на стадії in situ, на долю якого припадає 20-30 %.

СКРИНІНГОВА ПРОГРАМА

ВИЯВЛЕННЯ РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Рентгенологічне дослідження – один з основних методів діагностики різноманітних форм раку молочної залози.

         Безконтрасна мамографія є найбільш розробленим і поширеним методом додаткового обстеження молочної залози. Він достатньо інформативний не лише для розпізнавання патологічного вогнища і встановлення діагнозу, але й для вирішення питання про характер росту і поширення пухлини, що вкрай важливо для вибору тактики лікування. За допомогою мамографії можна виявити ущільнення тканини молочної залози розміром 0,3 см,  а також найдрібніші вапняні включення, які є прямими ознаками раку молочної залози. Ось чому мамографія повинна широко застосовуватись в рамках профілактичних оглядів жінок, які мають підвищений ризик захворіти на рак молочної залози.

Термографія – високочутливий метод регістрації інфрачервоного випромінювання,  який дозволяє виявити різницю температури в межах 0,1-0,01⁰ С між симетричними ділянками молочних залоз. При злоякісних пухлинах температурна різниця між здоровою і ураженою молочною залозою досягає 1,5-2⁰ С, що дозволяє використовувати цей метод для діагностики ранніх форм раку при профілактичних оглядах жіночого населення.

Ультразвукова діагностика пухлин молочної залози базується на різниці ехографічного зображення обстежуваних тканин неоднакової щільності. Інформація, отримана при УЗД, дозволяє об’єктивно судити про пухлинний процес, його локалізацію, форму і величину.

Радіоізотопне дослідження основане на підвищеному поглинанні злоякісними клітинами деяких речовин порівняно з нормальними (фосфор, цитрат галію, технецій і ін.). через деякий час після введення в організм названих радіоактивних препаратів за допомогою лічильника визначається величина їх накопичення в молочних залозах. Доцільним виявилось застосування данного методу з метою діагностики метастазів раку молочної залози в кістках, печінці і лімфатичних вузлах.

Морфологічне підтвердження клінічного діагнозу здійснюється за допомогою пункційної біопсії пухлини, або лімфатичного вузла, а також цитологічного дослідження виділень із соска молочної залози. В окремих випадках вдаються до ексцизійної біопсії пухлини молочної залози з субопераційноюекспресдіагностикою

МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ РМЗ

1.     Хірургічний

2.     Поліхіміотерапія (системна і реґіонарна)

3.     Променева терапія

4.     Гормонотерапія

Лікування раку молочної залози носить індивідуальний характер і залежить в першу чергу від стадії процесу, форми росту пухлини, морфологічних особливостей (темп росту, ступінь злоякісності), віку хворої, стану репродуктивної функції, супутньої паталогії. Лікування включає ряд одночасних і послідовних лікувальних заходів і тому буває, як правило, комбінованим і комплексним. У початкових доклінічних стадіях та при стадії Т_1-2N₀М₀, вузлуватих формах і зовнішніх локалізаціях пухлини допустимі органозберігаючі операції у вигляді радикальної резекції молочної залози або квадрантектомії з післяопераційним опроміненням залишеної частини залози. При медіальних і центральних локалізаціях раку І-ІІа стадій, а також при ІІб стадії (Т₂ N₁) лікування починають з доопераційноїтелегаматерапії,  поліхіміотерапії з наступним хірургічним лікуванням. У післяопераційному періоді опромінюють додатково парастернальну і підключичну зони, а також призначають ад’ювантні курси поліхіміотерапії.

В ІІІ і ІV стадіях раку молочної залози (місцеве поширення процесу) проводять доопераційнуполіхіміотерапію (2-4 цикли),радикальну мастектомію з перед- і післяопераційною телегаматерапією як первинного вогнища так і всіх зон регіонарного метастазування. В найближчі півроку після операції призначають 4-6 циклів поліхіміотерапії, гормонотерапію (антиестрогени, інгібітори ароматази).

В занедбаних випадках і при деяких клінічних формах раку молочної залози, що характеризуються агресивністю клінічного перебігу (маститоподібний, бешихоподібний, набряковий, панцирний), показане консервативне лікування – променева та хіміогормонотерапія.

Гормональне лікування раку даної локалізації визначається гормонозалежністю молочної залози. Пригнічення або виключення функції органів, що стимулюють проліферацію залозистого епітелію молочних залоз, призводить до атрофії структур залози і водночас до регресії раку.

Виключення продукції відповідних гормонів досягається хірургічним, променевим медикаментозним шляхом. З цією метою застосовують хірургічну оваріектомію. В останні роки все частіше застосовуються аналоги лютеїн-рилізінг-гормону (гозерелін-золадекс, бузерелін-супрефакт та ін.). Ефект гормонотерапії спостерігається приблизно у третини хворих на рак молочної залози. Для того, щоб прогнозувати клінічний ефект від застосування гормонотерапії, враховують гормональний стан хворої і наявність гормональних естрогенних і прогесторонових рецепторів на поверхні ракових клітин. Досвід показав, що хворі з пухлиною, позбавленою гормональних рецепторів, не реагують на гормонотерапію.

Андрогени застосовують при збереженій менструальній функції . Вони доцільні при метастазах у кістки. Естрогени застосовують у хворих, які перебувають у глибокій менопаузі. Ефект від застосування андрогенів і естрогенів пояснюється пригніченням функції гіпофізу.

Кортикостероїди також пригнічують функцію кори наднирників, таким чином, знижують секрецію естрогенів. Тому призначення кортикостероїдів особливо показане для хворих, що знаходяться в менопаузі.

Методом вибору гормональної терапії у хворих менопаузального віку є призначення антиестрогенів і/або інгібіторів ароматази (за умови наявності рецепторів естрогенів у пухлині).

Прогноз. Ефективність терапії залежить від стадії захворювання. Після комбінованого лікування 5-річна тривалість життя становить загалом

50-60 %.

                                                    Головний лікар  СОКОД  Конанихін В.І.